Бджолоїдка індійська
| Бджолоїдка індійська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Merops leschenaulti Vieillot, 1817 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Бджолоїдка індійська[2] (Merops leschenaulti) — вид сиворакшоподібних птахів родини бджолоїдкових (Meropidae).
Вид названо на честь французького орнітолога Жана Батиста Лешено де ла Тура (1773—1826).
Вид поширений в Південній та Південно-Східній Азії. Ареал виду розділений на три частини: перша — Шрі-Ланка та Південна Індія, друга простягається від Східної Індії до Індокитаю та Малайзії, третя — Суматра, Ява, Балі.
Дрібний птах, завдовжки 18-20 см. Вага 23-33 г. Верх голови, задня частина шиї та кільце на горлі червонувато-коричневого кольору. На горлі є також додаткова чорна смуга. Від основи дзьоба через очі до вух проходить чорна смуга. Підборіддя і горло білі. Крила, спина та хвіст темно-зелені. Груди і живіт світло-зелені. Дзьоб довгий, зігнутий, чорного кольору.
Раціон складається з летючих комах, переважно перетинчастокрилих, а також жуків, бабок, прямокрилих та метеликів. Гніздяться в численних колоніях. Кожна пара будує гніздо, викопуючи довгі тунелі в піщаних урвищах. Самиця відкладає 5-6 білих яєць.
- M. l. leschenaulti Vieillot, 1817 – материкова Азія
- M. l. quinticolor Vieillot, 1817 – Індонезія
- M. l. andamanensis Marien, 1950 – Андаманські острови
- ↑ BirdLife International (2016). Merops leschenaulti: інформація на сайті МСОП (версія 2020.2) (англ.) 1 вересня 2020
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Oriental Bird Images: chestnut-headed bee-eater [Архівовано 11 липня 2020 у Wayback Machine.] Selected images
- Xeno-canto: chestnut-headed bee-eater [Архівовано 21 січня 2021 у Wayback Machine.] Sound recordings
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
